«Від Шевченка до Костенко»

Оксана Муха

Академічний симфонічний оркестр Львівської філармонії

Шевченко Orchestra: Юрій Романів (клавішні), Юрій Карпенко (гітара), Тарас Яцишин (контрабас), Олексій Дольніков (ударні)

Спеціальні гості:

Олександр Божик – скрипка

Іванна Митроган – арфа

Вокальний септет

Володимир Сивохіп – диригент

В цьому проекті Оксана Муха стане проти Голіафа зневіри і байдужості. Тендітна співачка із досконалою пращею ідеї проти апломбу і українофобства. Знов «під танки». Знову «неформат».
Але цього разу за нею військо «Атлантів» і Героїв. Наших найдостойніших Ветів музики і літератури. Її обладунки – це неокласичні, імпресіоністичні, блюз-рокові, і навіть RnB композиції.

У репертуар концерту увійшли поновому переосмислені твори на музику Лисенка, Людкевича, Фроляк, Бетовена, Миколи Кацала та Дмитра Кацала.
Твори покладено і написано на вірші Шевченка, Франка, Українки,  Антонича, Чубая, Івасюка, Стельмаха, Костенко...
Проект зародився із «Зоре моя вечірня» – це твір-протест.

Скажу крамолу – Шевченко гідний музики рівня Бетовена! Є поодинокі автори і твори в українській музичній літературі, що відповідають рівню Генія серед них Гладкий, Людкевич, Лятошинський, Лисенко, Сильвестров і ще зо півдесятка, а більшість «Колос на глиняних ногах». Мені це болить. Болить і те, що сьогодні «Шевченківські» концерти проходять у півпорожніх залах. Діти плутають Шевченка з талановитим футболістом :).

Твори Шевченка змістово актуальні і сьогодні, а суспільного резонансу немає. Ця ж доля чекала на Франка, Українку, Антонича, Чубая, Стуса, Симоненка... Дисонує лише Ліна Костенко її твори, як і твори Шевченка часом з'являються на неозорих медіапросторах.

Сучасні виконавці не занадто переймаються долею культури, бо це рівносильне медіасмерті. Чи багато з нас чули Шевченка у виконанні Середи чи сестер Тельнюк, Антонича і Чубая у виконанні його сина - Тараса, Франка в «один в каное»?

Не формат. Сказав би українофобство, комплекс меншовартості і «не заморочуємося» – формат.

Ціна вивчення уривку з «Кавказу» мільйоном українців – смерть Нігояна. Воістину людожерський це «формат».

А скільки у цих віршах любові, надії, сили, краси, Мови.

Якби ці постаті опинилися б в нашому часі, так всі разом, вони були б добрими друзями, збиралися б на каву і весело відзначали прем'єри одне-одного. І нам було б»... з ким сісти, хліба з’їсти...».Цей проект – наш скромний вклад у національну пам'ять.
Борітеся, поборете!
Вам Бог помагає!