Музей Історії України
The Hardkiss
Share with friends:
Event details
Експозиція Відділу давньої історії України розміщена в будинку № 24 на площі Ринок.
Перша письмова згадка про кам’яницю належить до 1535 року. Тодi вона була власністю Валентина Гiбеля. У 1569 р. його спадкоємиця Катерина Гiбльова вийшла замiж за Станiслава Шольца, і будинок перейшов до родини Шольцiв.
Згодом, коли Дорофея, донька Вольфа Шольца, стала дружиною венецiанського консула Антонiо Массарi, кам’яницю почали називати Массарiвською. На пам’ять про Антонiо Массарi на початку XX ст. над сходами першого поверху будинку встановлено зображення крилатого лева - символа Венеції, а на фасаді будинку, над вікном - скульптурну групу: лев i два путтi, один з яких сидить верхи на левi, а другий - його веде.
Наприкінці 1680 років в будинку оселився шотландець Томас Гордон. У 1672 - 1682 роках він був членом Колегії 40 мужів, а пізніше - членом Ради. В 1694 р. став власником будинку. Після його смерті (1720(?) - 1723(?) р.) тут мешкали його спадкоємцi. У другій половині XVIII ст. будинок належав родині Шептицьких.
У 30 - 40-х роках XIX ст. тут була кондитерська Геннемана. Пізніше, у 1875-1901 роках у будинку містилася книгарня Зейфарта і Чайковського.
За часи свого існування зазнав дім численних перебудов.
На початку XX ст. (бл.1920 р.) будинок реконструювали: добудували четвертий поверх і увінчали його модерним фронтоном із барельєфом (автор З. Курчинський), поміняли місцями двері та вікна першого поверху. У 1946 р. будівлю передали Львівському державному iсторичному музеєві.
Перша письмова згадка про кам’яницю належить до 1535 року. Тодi вона була власністю Валентина Гiбеля. У 1569 р. його спадкоємиця Катерина Гiбльова вийшла замiж за Станiслава Шольца, і будинок перейшов до родини Шольцiв.
Згодом, коли Дорофея, донька Вольфа Шольца, стала дружиною венецiанського консула Антонiо Массарi, кам’яницю почали називати Массарiвською. На пам’ять про Антонiо Массарi на початку XX ст. над сходами першого поверху будинку встановлено зображення крилатого лева - символа Венеції, а на фасаді будинку, над вікном - скульптурну групу: лев i два путтi, один з яких сидить верхи на левi, а другий - його веде.
Наприкінці 1680 років в будинку оселився шотландець Томас Гордон. У 1672 - 1682 роках він був членом Колегії 40 мужів, а пізніше - членом Ради. В 1694 р. став власником будинку. Після його смерті (1720(?) - 1723(?) р.) тут мешкали його спадкоємцi. У другій половині XVIII ст. будинок належав родині Шептицьких.
У 30 - 40-х роках XIX ст. тут була кондитерська Геннемана. Пізніше, у 1875-1901 роках у будинку містилася книгарня Зейфарта і Чайковського.
За часи свого існування зазнав дім численних перебудов.
На початку XX ст. (бл.1920 р.) будинок реконструювали: добудували четвертий поверх і увінчали його модерним фронтоном із барельєфом (автор З. Курчинський), поміняли місцями двері та вікна першого поверху. У 1946 р. будівлю передали Львівському державному iсторичному музеєві.
