Activity 01 wКонцерт

Урочистий концерт

Дата і час

15 Лютого 2017, середа 19:00

Оксана Рапіта – фортепіано

Тарас Менцінський – віолончель

Симфонічний оркестр оперної студії ЛНМА ім. М. Лисенка

Богдан Дашак – диригент

Вступне слово – доктор мистецтвознавства Наталя Кашкадамова

Василь Барвінський. Концерт для віолончелі з оркестром
Василь Барвінський. Концерт для фортепіано з оркестром

На жаль чи на щастя, та історія українського мистецтва завжди була тісно переплетена з історією політичної боротьби. Так і творчість Василя Барвінський була знищена КДБ і могла б канути в забуття, якби композитор наполегливо не відновив втрачені рукописи після десятирічного заслання в табори. Блискучий композитор та піаніст, диригент та педагог, почесний доктор Українського університету у Празі та доктор мистецтвознавства – ці звання лише трохи привідкривають нам історію Василя Барвінського. Насправді, відкривати ще набагато більше – як і у ситуації з цілою плеядою українських митців, яких радянська машина хотіла знищити. 

Концерт з нагоди відкриття меморіальної дошки Василя Барвінського – та крапля пошанування та пам’яті, які ми можемо виразити тепер. 15 лютого о 18 годині відбудеться урочисте відкриття дошки, а о 19 – концерт, на якому прозвучать твори композитора у виконанні Оксани Рапіти (фортепіано) та Тараса Менцінського (віолончель) у супроводі Симфонічного оркестру оперної студії ЛНАМ ім. М. Лисенка під диригуванням Ігоря Пилатюка.

Концерт для віолончелі з оркестром належав до знищених творів, які Барвінський відновлював у таборах та опісля. Неакуратні начерки, датовані роками заслання після редакції перетворилися у блискучий модерновий твір, проте, на жаль, вдалося реконструювати лише дві з трьох частин. Концерт для фортепіано з оркестром, написаний у 1937 році, теж пройшов знищення і забуття. Його рукопис вдалося віднайти у 90-ті аж в Аргентині і ще один шматочок музичної мозаїки Василя Барвінського повернувся на Батьківщину та у концертні програми. Виконання цих творів всьогодні дозволить бачити набагато більше з історії нашої музики. А рукописи не горять – правда ж?