КонцертТИХІ ПІСНІ
Date and time
17 February 2019, Sunday 19:00
Урочисте закриття IV Міжнародного театрального фестивалю #ДРЕВО2018
ТИХІ ПІСНІ Валентина Сильвесторва
Йожеф Єрмінь (фортепіано)
Наталія Половинка (спів)
1 жовтня 2018
LEM Station / Старе трамвайне депо/
//
Вокальний цикл Валентина Сильвестрова «Тихі пісні» на вірші класичних поетів.
//
Валентин Сильвестров про "Тихі пісні": "Если взять, к примеру, "Зимний путь" Шуберта, то там все же чувствуется персонаж - сам лирический герой, по сути - сам Шуберт, который проходит этот путь. А тут - отстранение: вроде бы в каждом стихотворении есть персонаж, но все же персонажем является сама лирическая поэзия". У своїй знаменитій книзі "Дочекатися музики" композитор говорить: "це європейська рага", "вічна пісня"...
Йожеф Єрмінь : "... Я не знаю, що буде завтра, але сьогодні саме ця музика (Сильвестрова) надзвичайно близька мені. Я відчуваю, що його твори таять дуже важливий мессидж для світу і для людства. У чому він полягає, висловити складно, але я відчуваю, що цей процес близький самозародженню єства музики: з нічого, з хаосу вибудовується певний контур мелодії, цеглинка за цеглинкою, поволі складається ідея.
Музика, як каже композитор, ніби корабель, що заблукав, шукає дорогу, і ось з’явився маяк, за яким він випливе у цьому безмежному просторі, знайде свій шлях. Сильвестров його знайшов. Його музичний «словник» наче відкриває той момент щастя, за яким наступає медитація. ... життя після життя."
//
Відгук про перше повне виконання "Тихі пісні" у Києві на фестивалі агенції "Ухо", "Архітектура голосу":
"... В елегії є щось від ангельського світу. Життя як спомин. Або пригадування. З дистанції років, можливо, століть і життів, з дистанції пережитого і прийнятого душею досвіду… Так, ніби крізь товщу води. Де, вода увібрала в себе всі бурхливі вітальні емоції, а той, хто дивиться – хоч і пізнає ландшафти і рідні обличчя, але… як там у Рільке в перекладі Стуса про душу-Еврідіку: «Уся в собі. Наповнена по вінця холодним небуттям»… Це погляд з іншої перспективи, тієї, що на іконах – зворотної. Лики, що дивляться на нас і співають до нас нашими голосами.Чи то в тузі за своїм втіленням, чи в намаганні полегшити наш тягар. В музиці – це нота віддалення, тривання в тиші і в тишу. До нас і від нас. Такий Сильвестров в його «Тихих піснях».
Ця музика ніби дійсно для Наталки Половинки. З її досвідом виконання ірмосів і акторства, акторства не квазіпсихологічного, а ігрового і містеріального. Білий звук, тонкий голос. Він лине згори, з якоїсь ангельської перспективи і тиші, наближаючись до земного звуку, ніби сторожко торкається води крилом якась херувимська істота з небесного океану… А з іншого боку, з нашого – з поверхні води виплигує крилата риба забутого ліричного почуття і ховається назад… прощай… прощай… отговорила роща золотая… что в имени тебе моем… прощай, свiте, прощай, земле… выхожу один я на дорогу… назви віршів нанизуються, як намистки одної вервиці… кілька дрібних і одна велика… Признаюся, мені хотілося, щоб сплесків тих крилатих риб розчулення було більше, щоб серце згадало щось, від чого мимоволі з’являються утішні сльози… щоб серце тихих ангелів забилося в земному ритмі і голос потеплів наївом безборонного почуття, втіленим бажанням неможливого…
Несказанное, синее, нежное…
Тих мой край после бурь, после гроз,
И душа моя — поле безбрежное —
Дышит запахом меда и роз. …
Переді мною сиділа молода пара, і на якомусь з романсів вони повернули голови упівоберта і мовчки дивилися одне на одного… довго… а потім дівчина прихилила голову на плече хлопцю… крилата риба спіймалася на гачок..."
(Наталія Шевченко, мистецтвознавець.)
//
Валентин Сильвестров - композитор.
Народився 30 вересня 1937 року в Києві в сім’ї інженера і вчительки німецької мови.
У 1958-му вступив до Київської консерваторії.
У 1960-ті роки входив до групи «Київський авангард».
У 1967-му удостоєний Міжнародної премії імені Сергія Кусевицького (США).
У 1970-му став переможцем Міжнародного композиторського конкурсу Gaudeamus(Нідерланди).
Того самого року виключений зі Спілки композиторів СРСР.
Автор симфонічних, вокально-хорових, камерно-інструментальних творів. Лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка (1995), кавалер ордена «За заслуги» (1997), народний артист України.
Йожеф Ермінь - піаніст
Народився в 1960 році в Ужгороді.
Закінчив Львівську державну консерваторію ім. М. Лисенка у класі проф. Марії Крушельницької та аспірантуру
Московської державної консерваторії ім. П. І. Чайковського в класі проф. Євгенія Малініна.
Сьогодні є професором, завідувачем кафедри спеціального фортепіано Львівської національної музичної академії ім. М. Лисенка, Заслужений артист України. Є лауреатом Державних премій ім. Л. Ревуцького та С. Людкевича, за запис компактдиску з творами Кароля Шимановського був нагороджений Премією «Фридерик» (Польща, 1997). У 2014 отримав почесне звання “Заслужений артист для польської культури”.
Йожеф Ермінь веде активну концертну діяльність як соліст, ансамбліст, концертмейстер. Його репертуар як соліста охоплює музику від бароко до нашого часу. Піаніст є прогандистом
сучасної музики, в Його репертуарі мають місце такі твори як Klavierstucke Карлгайнца Штокгаузена, 20 поглядів на немовля Ісуса О.Мессіана, твори Валентина Сильвестрова, Євгена Станковича, Альфреда Шнітке, Валентина Бібіка.
Веде активну концертну діяльність в Україні та за кордоном.
Є постійним учасником таких Міжнародних фестивалів, як “Контрасти”, “Київ Музик Фест”, ”Прем’єри сезону” (Україна), “Варшавська осінь”, ”Варшавські музичні зустрічі”, “Дні музики краківських композиторів”, ”Музика у старому Кракові”, ”Аксамітна куртина”, ”Дні української культури” (Польща), “Московська осінь”, “Еолові струни” (Росія), “Фестиваль
Бріттена і Шостаковича”, “Menhir Festival” (Швайцарія), ”Схід-Захід” (Німеччина).
Як ансамбліст і концертмейстер співпрацював з такими музикантами, як Альберто Лисий (Lysy), Орест Шургот, Ольга Пасічник, Валерій Буймістер, Kwartet Śląski, Kwartet DAFO.
Наталія Половинка -
співачка, актриса театру і кіно, режисер, педагог.
Лауреат Національної премії ім.Т.Шевченка.
Засобами театру та музики творить унікальну художню територію проявлення пісні як категорії життя, духовної категорії.
Представник традиційного співу у всіх його жанрах :
давні духовні напіви України, традиційна українська пісня, канти, псальми, український класичний романс – виконавиця класичної музики та сучасної академічної музики.
Навчалась у Львівській державній консерваторії ім..В.Лисенка (клас професора М.П. Тарнавецької), стажувалась у Центрі Є. Гротовського (Понтедера, Італія).
1988-2007 р.р. – актриса та музичний керівник театру ім.Л.Курбаса.
2003 р. - спільно з Сергієм Ковалевичем заснувала Мистецький центр "Майстерня пісні"
З 2008 р. – солістка та педагог Державної хорової капели хлопчиків та юнаків «Дударик»
З 2010 - художній керівник Театрального Центру “Слово і голоС”
Автор численних музично-театральних проектів.
Автор унікальної методології роботи з голосом: майстерні голосу та співу в Колумбійському, Пенсильванському, Єлльському університетах США, Уельському – Великобританія, педагог «Ательє» Міжнародного Інституту Є. Гротовського (Польща).
Лауреат міжнародних театральних фестивалів,
Лауреат Премії СТДУ ім. Віри Левицької,
Приз ММКФ "Срібний Георгій" - "За кращу жіночу роль",
Лауреат Премії мера Львова "Кращий діяч культури"
Лауреат Національної премії ім.Т.Шевченка
ТИХІ ПІСНІ Валентина Сильвесторва
Йожеф Єрмінь (фортепіано)
Наталія Половинка (спів)
1 жовтня 2018
LEM Station / Старе трамвайне депо/
//
Вокальний цикл Валентина Сильвестрова «Тихі пісні» на вірші класичних поетів.
//
Валентин Сильвестров про "Тихі пісні": "Если взять, к примеру, "Зимний путь" Шуберта, то там все же чувствуется персонаж - сам лирический герой, по сути - сам Шуберт, который проходит этот путь. А тут - отстранение: вроде бы в каждом стихотворении есть персонаж, но все же персонажем является сама лирическая поэзия". У своїй знаменитій книзі "Дочекатися музики" композитор говорить: "це європейська рага", "вічна пісня"...
Йожеф Єрмінь : "... Я не знаю, що буде завтра, але сьогодні саме ця музика (Сильвестрова) надзвичайно близька мені. Я відчуваю, що його твори таять дуже важливий мессидж для світу і для людства. У чому він полягає, висловити складно, але я відчуваю, що цей процес близький самозародженню єства музики: з нічого, з хаосу вибудовується певний контур мелодії, цеглинка за цеглинкою, поволі складається ідея.
Музика, як каже композитор, ніби корабель, що заблукав, шукає дорогу, і ось з’явився маяк, за яким він випливе у цьому безмежному просторі, знайде свій шлях. Сильвестров його знайшов. Його музичний «словник» наче відкриває той момент щастя, за яким наступає медитація. ... життя після життя."
//
Відгук про перше повне виконання "Тихі пісні" у Києві на фестивалі агенції "Ухо", "Архітектура голосу":
"... В елегії є щось від ангельського світу. Життя як спомин. Або пригадування. З дистанції років, можливо, століть і життів, з дистанції пережитого і прийнятого душею досвіду… Так, ніби крізь товщу води. Де, вода увібрала в себе всі бурхливі вітальні емоції, а той, хто дивиться – хоч і пізнає ландшафти і рідні обличчя, але… як там у Рільке в перекладі Стуса про душу-Еврідіку: «Уся в собі. Наповнена по вінця холодним небуттям»… Це погляд з іншої перспективи, тієї, що на іконах – зворотної. Лики, що дивляться на нас і співають до нас нашими голосами.Чи то в тузі за своїм втіленням, чи в намаганні полегшити наш тягар. В музиці – це нота віддалення, тривання в тиші і в тишу. До нас і від нас. Такий Сильвестров в його «Тихих піснях».
Ця музика ніби дійсно для Наталки Половинки. З її досвідом виконання ірмосів і акторства, акторства не квазіпсихологічного, а ігрового і містеріального. Білий звук, тонкий голос. Він лине згори, з якоїсь ангельської перспективи і тиші, наближаючись до земного звуку, ніби сторожко торкається води крилом якась херувимська істота з небесного океану… А з іншого боку, з нашого – з поверхні води виплигує крилата риба забутого ліричного почуття і ховається назад… прощай… прощай… отговорила роща золотая… что в имени тебе моем… прощай, свiте, прощай, земле… выхожу один я на дорогу… назви віршів нанизуються, як намистки одної вервиці… кілька дрібних і одна велика… Признаюся, мені хотілося, щоб сплесків тих крилатих риб розчулення було більше, щоб серце згадало щось, від чого мимоволі з’являються утішні сльози… щоб серце тихих ангелів забилося в земному ритмі і голос потеплів наївом безборонного почуття, втіленим бажанням неможливого…
Несказанное, синее, нежное…
Тих мой край после бурь, после гроз,
И душа моя — поле безбрежное —
Дышит запахом меда и роз. …
Переді мною сиділа молода пара, і на якомусь з романсів вони повернули голови упівоберта і мовчки дивилися одне на одного… довго… а потім дівчина прихилила голову на плече хлопцю… крилата риба спіймалася на гачок..."
(Наталія Шевченко, мистецтвознавець.)
//
Валентин Сильвестров - композитор.
Народився 30 вересня 1937 року в Києві в сім’ї інженера і вчительки німецької мови.
У 1958-му вступив до Київської консерваторії.
У 1960-ті роки входив до групи «Київський авангард».
У 1967-му удостоєний Міжнародної премії імені Сергія Кусевицького (США).
У 1970-му став переможцем Міжнародного композиторського конкурсу Gaudeamus(Нідерланди).
Того самого року виключений зі Спілки композиторів СРСР.
Автор симфонічних, вокально-хорових, камерно-інструментальних творів. Лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка (1995), кавалер ордена «За заслуги» (1997), народний артист України.
Йожеф Ермінь - піаніст
Народився в 1960 році в Ужгороді.
Закінчив Львівську державну консерваторію ім. М. Лисенка у класі проф. Марії Крушельницької та аспірантуру
Московської державної консерваторії ім. П. І. Чайковського в класі проф. Євгенія Малініна.
Сьогодні є професором, завідувачем кафедри спеціального фортепіано Львівської національної музичної академії ім. М. Лисенка, Заслужений артист України. Є лауреатом Державних премій ім. Л. Ревуцького та С. Людкевича, за запис компактдиску з творами Кароля Шимановського був нагороджений Премією «Фридерик» (Польща, 1997). У 2014 отримав почесне звання “Заслужений артист для польської культури”.
Йожеф Ермінь веде активну концертну діяльність як соліст, ансамбліст, концертмейстер. Його репертуар як соліста охоплює музику від бароко до нашого часу. Піаніст є прогандистом
сучасної музики, в Його репертуарі мають місце такі твори як Klavierstucke Карлгайнца Штокгаузена, 20 поглядів на немовля Ісуса О.Мессіана, твори Валентина Сильвестрова, Євгена Станковича, Альфреда Шнітке, Валентина Бібіка.
Веде активну концертну діяльність в Україні та за кордоном.
Є постійним учасником таких Міжнародних фестивалів, як “Контрасти”, “Київ Музик Фест”, ”Прем’єри сезону” (Україна), “Варшавська осінь”, ”Варшавські музичні зустрічі”, “Дні музики краківських композиторів”, ”Музика у старому Кракові”, ”Аксамітна куртина”, ”Дні української культури” (Польща), “Московська осінь”, “Еолові струни” (Росія), “Фестиваль
Бріттена і Шостаковича”, “Menhir Festival” (Швайцарія), ”Схід-Захід” (Німеччина).
Як ансамбліст і концертмейстер співпрацював з такими музикантами, як Альберто Лисий (Lysy), Орест Шургот, Ольга Пасічник, Валерій Буймістер, Kwartet Śląski, Kwartet DAFO.
Наталія Половинка -
співачка, актриса театру і кіно, режисер, педагог.
Лауреат Національної премії ім.Т.Шевченка.
Засобами театру та музики творить унікальну художню територію проявлення пісні як категорії життя, духовної категорії.
Представник традиційного співу у всіх його жанрах :
давні духовні напіви України, традиційна українська пісня, канти, псальми, український класичний романс – виконавиця класичної музики та сучасної академічної музики.
Навчалась у Львівській державній консерваторії ім..В.Лисенка (клас професора М.П. Тарнавецької), стажувалась у Центрі Є. Гротовського (Понтедера, Італія).
1988-2007 р.р. – актриса та музичний керівник театру ім.Л.Курбаса.
2003 р. - спільно з Сергієм Ковалевичем заснувала Мистецький центр "Майстерня пісні"
З 2008 р. – солістка та педагог Державної хорової капели хлопчиків та юнаків «Дударик»
З 2010 - художній керівник Театрального Центру “Слово і голоС”
Автор численних музично-театральних проектів.
Автор унікальної методології роботи з голосом: майстерні голосу та співу в Колумбійському, Пенсильванському, Єлльському університетах США, Уельському – Великобританія, педагог «Ательє» Міжнародного Інституту Є. Гротовського (Польща).
Лауреат міжнародних театральних фестивалів,
Лауреат Премії СТДУ ім. Віри Левицької,
Приз ММКФ "Срібний Георгій" - "За кращу жіночу роль",
Лауреат Премії мера Львова "Кращий діяч культури"
Лауреат Національної премії ім.Т.Шевченка
Photo and video
